12 жовтня 1492 року іспанська флотилія, яку очолював Христофор Колумб, припливла до невідомого острову, який вони вважали східним берегом Індії. Коли матроси висадилися на сушу, їх зустріли місцеві жителі.
Європейців вразив вигляд аборигенів, які випускали з рота дим, після того як втягували його з рулонів скрученого тютюнового листя. Ці рулони іспанці називали „сигаро”. Куріння було невід’ємною частиною релігійних церемоній аборигенів. Вони вдихали дим і випускали його через ніздрі доти, поки з ними не починав спілкуватися „Великий Дух”.
Коли експедиція повернулася додому, то серед багатьох дивовижних подарунків, привезених з Нової Землі, було і листя тютюну.
Європа в різний час по-різному ставилася до тютюну і куріння. Спочатку цій рослині приписували дивовижні цілющі властивості. Наприклад, французький посол Жан Ніко (від його імені походить слово „нікотин”) приписав нюхання тютюну французькій королеві як засіб від головного болю. В Англії під час епідемії чуми тютюн змушували курити для профілактики.
У 1571 році іспанський лікар Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі властивості тютюну, в якій описав 36 хвороб, від яких лікує тютюн. Через 17 років житель Вірджинії Томас Харрієт почав пропагувати щоденне куріння тютюну як шлях до загального оздоровлення організму. Проте, він сам помер від раку.
Минав час – і люди стали помічати негативну дію тютюну, особливо те, що він викликає залежність. В різних країнах почалися заборони на куріння.
Наприклад, у 1680 році король Франції Людовік ХІІІ видав наказ, згідно з яким торгівля тютюном дозволялася виключно аптекарям. В цьому ж році у Туреччині вийшов закон султана Мурада IV про смертну кару за куріння. Там за цей злочин саджали на кілок.
В Англії в XVI столітті курцям відрубували голови і виставляли їх на площі з люльками в роті. В Персії — виривали ніздрі.
В Італії вживання тютюну вважалося диявольською звичкою і курців відлучали від церкви. А одного разу був випадок, коли п’ятьох монахів, яких звинуватили у курінні, замурували живцем у стіну, як урок для нащадків.
У Царській Росії до тютюнокуріння ставилися також негативно. Особливо після того, як у 1634 році, внаслідок куріння, згоріла дерев’яна Москва.
Цар Олексій Романов наказав катувати тих, у кого буде знайдений тютюн, бити батогом на „козі” доти, доки не скажуть, де взяли бісівське зілля. В інший період історії курцям відрізали носи і відсилали на каторгу до Сибіру.
Амністію для тютюну ввів цар Петро I після поїздки до Голландії. Відтоді справа вирощування тютюну стала державною і оскарженню не підлягала.
В Україні до тютюну ставлення було також лояльне. Лише згадайте слова з пісні: „А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться”. Навряд чи користь від тютюну в поході або на війні була великою, але життя не одного козака він загубив.
„Тютюн заважає розумовому розвитку та одурює народ”
Оноре де Бальзак
Через 100 років після Бальзака в XX столітті фашист Адольф Гітлер пояснював своїм підлеглим принципи окупаційної діяльності на Сході: „Для них, для слов’ян, жодних щеплень, жодної гігієни. Лише горілка і тютюн”.
Тютюн та сучасність
Дослідження показує: якщо молодь віком 12-17 років віку курить, то ймовірність вживання ними героїну вища у 12 разів, а кокаїну у 51 раз, ніж у тих, хто не курить.
Якщо молодь 12-17-річного віку викурює більше пачки цигарок, то ймовірність вживання ними героїну вища у 51 раз, а кокаїну - у 106 разів.
Приголомшливий факт: молодь, яка ніколи не курила, майже ніколи не вживає героїн або кокаїн.
