ПравдаPRO

Згідно з дослідженнями експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я ООН, за рік у світі фіксується близько 1 мільйона добровільних відходів з життя, а це означає, що самогубства в світі відбуваються кожні 40 секунд, просто спроби суїциду використані 10-20 мільйонами людей в рік. За даними Держкомстату, Україна займає одне з провідних місць в Європі за кількістю самогубств (на 100 тис. чоловік припадає 22 самогубства). Більшість з тих, що вдалися до самогубства, – підлітки до 14 років. Експерти також зазначають, що суїцидні спроби найчастіше здійснюють молоді люди у віці від 14 до 29 років, які переважно живуть у розвинених промислових районах, а чоловіки вбивають себе частіше, ніж жінки.

– Для мене емо – це зміст життя, – захоплено розповідав Макс Фіоні свою філософію вечорами, сидячи на холодному бетоні міського фонтану. – Коли загинув мій брат, я думав, що все закінчилося, не знав, для чого жити. Але мене спасла музика. Через неї я навчився виражати свої емоції і познайомився із світом емо. Всі думають, що емо – це прикольна одежа, зачіска і постійні сльози. Насправді, це тільки позерство. Емо – це те, що живе всередині нас, наші почуття. Всі люди намагаються їх заглушити, а емо навпаки, їх виражають. Якщо нам сумно, то ми ридаємо, якщо весело – то скачемо від радості. Навіть кольори, які ми носимо, виражають емоції. Чорний – це негатив, смерть. Його зазвичай більше в житті, тому весь одяг емо – чорний. Рожевий – це радість, життя. Він контрастує з чорним і говорить, що всі емо дуже життєлюбні. Вони вміють любити, співчувати, боротися. Якщо проблеми задавлюють емо, то вони не йдуть в бар, щоб тупо напитися. Емо знімають стрес музикою. А найсильніші – стають на край балкону і летять птахом на той світ, цим самим показуючи цьому дурному світу середній палець.

Але на цьому атака на інститут сім’ї не закінчується. 18 січня 2006 року, Європейський парламент прийняв резолюцію, у якій закликає країни-члени ЄС почати нові заходи для легалізації одностатевих союзів у країнах Європи. Резолюція закликає європейські країни змінити своє законодавство, зробивши його більш „дружелюбним” щодо прав гомосексуалістів. Парламентарі думають, що викорінити дискримінацію можливо шляхом надання одностатевим союзам усіх прав, що закріплені за подружніми парами, у тому числі – права на усиновлення дітей. Також євродепутати пропонують популяризувати гомосексуалізм, проводити кампанії, що висвітлюють його з позитивного боку у школах, університетах і ЗМІ.

Сучасний світ буквально збожеволів від моди. Всі, починаючи з школяра і закінчуючи президентом, стали жертвами модних тенденцій. Відомі кутюрьє влаштовують покази своїх колекцій, аукціони займаються розпродажем раритетних речей зірок минулого, як гриби після дощу ростуть магазини та салони модного одягу. Будь-яка передача або ток-шоу на телебаченні закінчується написом: „Одяг ведучих від...”.

Навіть сильні світу цього допускають собі слабкість бути модними. Наприклад колишній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко стала законодавцем української моди, певним брендом ділової жінки. Юлія Володимирівна – перша українська жінка-політик, яка удостоїлася честі з’явитися на обкладинці журналу „ELLE”. Ось так.

Тому поняття „нова мораль” не є мораллю як такою, а лише запереченням всього того, що базуються на основі християнства та віри в Бога. Підігріта мас-медіа, „нова мораль”, а краще сказати аморальність, знаходить своїх послідовників серед молодого покоління. Проте найгірше це те, що покоління, яке повинне займатися вихованням моралі, стоїть на позиції лише спостерігачів.

Наше життя - непроста річ: бувають злети і падіння, радості і печалі, щастя й горе, любов і ненависть... Цей список можна було б продовжувати, напевно, до безкінечності. Цікаво, а чому так відбувається: чому, як тільки здається, що все прекрасно, - обов'язково наступить чорна смуга, за якою вже й доброго не пам'ятаєш? Часто ми живемо надією, що щастя зовсім близько, ось тут, поруч, лише потрібно простягнути руку. Але ступаєш крок до омріяної мети, - і вона раптом кудись біжить, втікає, а ти все наздоганяєш, все запевнюєш себе, що потрібно ще трішки зусиль - і тоді справді ти будеш найщасливішою людиною в усьому Всесвіті, не те що планети...

Двоє молодих людей, які закохані одне в одного, не уявляють свого життя без своєї другої половинки, мріють про спільне сімейне життя, чомусь вирішують випробувати свої стосунки, перевірити один одного, спробувати себе у ролі молодого подружжя. Наше прогресивне, сучасне, молоде суспільство називає це громадянським шлюбом.

Які ж прекрасні сторони цього ультрамодного погляду на сім’ю, або що насправді криється під блискучою обгорткою цього подарунку?

Цього разу, продовжуючи мову про побачення та відносини між хлопцями і дівчатами, пропоную застановитися над важливістю бути свідомим і чітко визначеним стосовно наших намірів і вчинків. Адже побачення – це зустріч людей, а людина є надто важливою, щоб можна було цим легковажити. Хлопець і дівчина повинні бути визначеними у відносинах один до одного: або це дружба, або це глибші і серйозні відносини, спрямовані на те, щоб у майбутньому одружитися. Тут не можуть мати місце сумніви і вагання. Стабільність і визначеність – це дві невід’ємні речі у відносинах між хлопцем і дівчиною, які хочуть будувати своє майбутнє разом. Без цих двох елементів, можемо сказати напевне, що це не любов. Такі відносини слід або негайно лікувати, або припиняти… продовжувати «у цьому ж дусі» - не має сенсу, бо так відносини будуть лише руйнуватися, спричиняючи біль, проблеми і смуток.

Однак існує ще одна трудність – обрати людину, з якою будемо будувати наші відносини. Можливо дехто подумає, що обрати людину не важко, «важко» настає потім, коли у нас з нею нічого не виходить і ми не почуваємо себе щасливими. Позаяк, кожне дерево має свій корінь, а кожна хвороба – свій початок. Початком невдалих відносин часто є наша помилка при виборі. Спробуємо зрозуміти чому!?

Перш ніж ми будемо говорити про секс, давайте розглянемо два дуже важливі запитання: як відбувається збудження в хлопців і в дівчат та чим вони відрізняються. Хлопці і дівчата відрізняються не лише за зовнішніми, фізіологічними ознаками, але й внутрішньо, психологічно.

Тоді, коли дівчина прокидається, вона думає про одне – про ніжну, романтичну любов. Тоді, коли дівчина встає, чистить зуби, снідає, вона думає про друге – про ніжну, романтичну любов. Коли вона сидить на лекціях і слухає ніжний, приємний голос викладача математики чи фізики, вона думає про третю річ – про ніжну, романтичну любов. Тоді, коли дівчина готує уроки, прогулюється ввечері, лягає спати і навіть (хлопці, ловіть момент!) коли спить, то їй сниться… підказуйте мені, що? – правильно – ніжна, романтична любов.

Уявіть, що я тримаю в руках монету номіналом у 5 копійок, яку зараз підкидатиму, - це щось подібне до російської рулетки. Якщо ви 7 разів підряд відгадаєте, як впаде монета, то отримаєте великий приз. Якщо ж хоча б раз помилитеся, то отримаєте суворе покарання. Ніхто з тих, хто вміє рахувати, не захоче грати в цю гру, бо знає, що не завжди може точно сказати, як впаде монета. Чому ж ми так часто граємо в подібні ігри з серйозними речами, особливо з залежностями?

Тоді, коли ми, спілкуючись з молодими людьми, запитуємо, що вони вважають наркотиками, то 95% підлітків відповідає приблизно так: наркотики – це кайф. Сьогодні ви маєте можливість побачити зовсім інший бік цього кайфу - те, про що ніхто вам не скаже, коли пропонує першу цигарку плану чи перші п’ятдесят грамів спиртного на дискотеці.

Дівчата, жінки! Я звертаюся до тих, хто почав жити статевим життям. Спочатку хочу поділитися з вами тим, що пережила я і про що дуже шкодую. Це сталося, коли я була дуже п’яною і не розуміла, що роблю. Коли все закінчилося, у мене було відчуття, що мене використали як непотрібну ганчірку; відчуття того, що вже нічого не можна повернути назад і переграти знову – пригнічувало мене. Я почувалася нікому не потрібною, пустою, використаною лялькою. Минав час, але пустота нікуди не зникала. Зараз я розумію, що це було не життя, а просто існування.

Цнотливість... Що сьогодні говорить нам навколишній світ про перші сексуальні відносини? Адже саме такі моменти є неповторними та важливими для всього подальшого життя. Декому, на перший погляд, видається смішним поняття «цнотливість до шлюбу». Що це? Яке це століття? А це стосується тільки дівчат? Багато запитань - та відповіді, повірте, зовсім прості. У наш час не потрібно проводити якісь спеціальні курси, навчання на тему сексуальних відносин - це до нас вже зробило суспільство, телебачення, Інтернет... Навіть діти мають повне уявлення про те, що це і «з чим його їдять». Думаю, не потрібно говорити про здивованість вихователів у дитячому садку, коли їхні вихованці видають «перли» на найвідвертіші теми. Про школярів - це взагалі окрема мова; напевно, екзамен з анатомії людини дошкільнята могли б здати з найвищими результатами.

Свою першу наколку Костя зробив у 17 років, коли перебував у колонії для неповнолітніх. Слово „ПОСТ” („Прости, отец, судьба такая”) для нього було кримінальною міткою і водночас оправданням за скоєний злочин. Це піднімало авторитет в своїх очах та серед ровесників.

Коли Костянтин прийшов до Бога, потреба в кримінальному авторитеті відпала. З’явилися інші цінності.

„Тепер я сповідую інші пріоритети, — ділиться він. — Для мене на першому місці не власне бажання, а послух Богові, не бунт, а покора. Це спонукує робити приємне Господу. А псувати тіло більше не хочу”.

 

Зовсім інша ситуація склалася в житті у Сергія. Він завжди відносився до категорії „золотої” молоді, яка не відмовляла собі у „золотих” розвагах: нічні бари, дорога випивка, елітні наркотики. У 18 років Сергій мав власний автомобіль, гордився своєю незалежністю. Тоді ж він зробив своє перше тату – скорпіона на плечі. Це не була тюремна тема, але суть залишалася та ж сама: прагнення виділятися, бути гордим у власних очах. Пізніше, як знак приналежності до кримінального світу, на спині з’явилися зображення вовків та кельтські візерунки.

 

„Ще в той час дехто з друзів говорив, що я пожалію про те, що зробив тату, — зізнається Сергій. — Але я не вірив. Було приємно, наприклад, роздягнутися на пляжі і привертати увагу, особливо дівчат. Це піднімало мій авторитет. Але коли я прийшов до Бога, то гордість замінилася соромом. Тепер я жалкую, що зробив таке із собою”