Ю чи Я?
Є дві сфери, які я стараюсь якомога більше оминати: релігія та політика. Але час-від-часу доводиться бути хоч якось втягненим в обговорення цих питань.
Так от. Стоїмо ми напередодні виборів Президента. Тур другий. Чомусь все нагадує стару добру «Матрицю». Якщо не помиляюсь, то друга серія називалася «Перезавантаження». А може це дежавю. Тільки не фільм, а справжнє почуття. Весь час здається, що таке вже було: вибори, кандидати, взаємні звинувачення, «чорний піар», безглузді обіцянки. Та й самі персони вже аж надто «примаячились» всім нас.
В одному із ток-шоу в день першого тура польський спостерігач дуже гарно сказав: «В першому турі люди голосують за якогось кандидата, а в другому — проти». Якщо відверто, то я саме так буду голосувати.
Всі навколо кричать, що у нас демократичні вибори, але мені здається, що насправді вибору немає. За офіційними даними кандидати, які пройшли в другий тур, набрали разом 60% голосів. Це значить, що 25 українців їх не підтримують. Уявіть собі: майже половина тих, хто голосував! І що тепер? 40% українців точно будуть голосувати ПРОТИ одного з кандидатів, а іншого просто приймуть, бо на цих виборах у них немає вибору.
Який же висновок? На вибори йти доведеться. Навіть, на заради Ю чи Я, а заради себе самих. Викреслювати всіх чи проігнорувати вибори? Смислу немає. Хтось один з них мусить перемогти. З нашим голосом чи без нього. «Мая хата скраю» в час важливих для держави процесів — погане гасло.
Що ще? Мабуть, прийдеться мирно прийняти того Президента, який буде вибраний. Як би нас не шкребли коти в душі, а так зробити буде наймудріше.
А далі, як і завжди: закачати рукави і почати працювати. В першу чергу над собою. Люди так часто звинувачують владу у всіх своїх проблемах, що мене часом це починає діставати. Не думаю, що якась тисяча-друга політиків і владних мужів робить все погане в державі. Крадемо ж ми, хабарі даємо і беремо ми. Правила на дорозі порушуємо ми. Виправляємо оцінки в журналах ми. Ковбасу з заводу виносимо ми. Тому починати треба з себе. Мабуть, цим і займусь.
